👍 Порядок развода

Оспорювання батьківства

Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124. 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

(Частина п’ята статті 136 в редакції Закону № 524-\/ від 22.12.2006)

• До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.
• В житті трапляються випадки, коли особа, записана батьком дитини, з’ясовує, що її ввели в оману, а насправді біологічним батьком є інший чоловік. В такому випадку ця особа не позбавлена права на судовий захист, шляхом подачі позову про оспорювання батьківства. Такий позов може подати лише особа, яка записана батьком дитини у відповідності зі статтями 122, 124, 126 і 127 СК, тобто у випадках:

1)   визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;

2)   визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю;

3)   визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;

4)   визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини (до виключення ст. 127 з СК, тобто до 27.07.2011 р.).

Частина 1 коментованої статті є відсилочною нормою, яка наділяє чоловіка правом на оспорювання батьківства, шляхом пред’явлення позову про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження за умови, якщо такий запис проведено відповідно до визначених вище статей Кодексу. Причому, особливу увагу слід звернути на те, що Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» виключено п. 2 ч. 2 ст. 125 СК та ст. 127 СК, яка передбачала можливість визначення походження дитини від батька за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини. У зв’язку з цим, законодавець мав би більш чітко врегулювати питання особливостей оспорювання батьківства, якщо особа була записана батьком відповідно до ст. 127 СК, яка припинила свою дію з 27.07.2011 р. Очевидно, законодавець виходив з того, що правом на подачу позову про виключення запису про батька з актового запису про народження володіють особи, які були записані батьком відповідно до ст. 127 СК до її виключення.

2. Частина 2 коментованої статті передбачає, що у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Підставою для задоволення позову є доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Ці дані можуть бути встановлені на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застосуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Слід зауважити, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення, а у справах про визнання батьківства – наявність кровного споріднення, тобто фактично одні й ті ж обставини. У зв’язку з тим, що у коментарі до ст. 128 СК це питання розглянуто більш детально, рекомендуємо додатково дивитися відповідний коментар.

3. Закон чітко встановлює період, впродовж якого може бути пред’явлений позов про оспорювання батьківства: після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Особа позбавлена можливості подати такий позов у період вагітності матері дитини, в силу неможливості встановити відсутність біологічного зв’язку плоду та батька та у зв’язку з необхідністю забезпечити жінці нормальні умови для виношування і народження дитини. Після досягнення дитиною повноліття такий позов не може бути подано, а якщо на момент слухання справи дитині виповнилось 18 років, то суд залишає в такому разі позовні вимоги без задоволення.
4. Виключає можливість оспорювання батьківства смерть дитини, оскільки це є право- припиняючий юридичний факт, із настанням якого батьківське правовідношення припинилось, а спростовувати його існування уже немає необхідності.
5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 СК. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване. Якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними. За аналогією, виникнення правовідносин щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій також було погоджено особою, що записана батьком дитини. І в першому, і в другому випадку особа приймала виважене рішення і змінити його вона уже позбавлена можливості.
6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Запровадження цієї норми є вірним кроком у захисті сімейних прав та інтересів та відповідає їх суті та загальним положенням СК, згідно з якими, як правило, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується (ст. 20 СК).

Суди при розгляді справ про оспорювання батьківства повинні враховувати положення постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка

1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

(Частина перша статті 138 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3497-IV від 23.02.2006)

2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
4. Закон наділяє матір правом на оспорювання батьківства свого чоловіка. Це право є способом спростування презумпції шлюбного батьківства матір’ю дитини. У зв’язку з цим, СК урівняв у правах матір та батька на спростування презумпції батьківства, адже у разі народження дитини у шлюбі батьком автоматично записується чоловік дружини, незалежно від того, є він біологічним батьком дитини чи ні. Слід зауважити, що попереднє сімейне законодавство, а саме КпШС, не надавав матері дитини права на оспорювання батьківства її чоловіка. Це очевидно було зумовлено принципами комуністичної моралі, якими взагалі виключались будь-які інтимні відносини поза шлюбом.

авпвапвапва

Частина 1 коментованої статті визначає право жінки, яка народила дитину у шлюбі, оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Таким чином, спір розглядається в порядку позовного провадження у відповідності до вимог ЦПК, оскільки йдеться про наявність спору про право. Предметом доказування у даній справі є, відповідно, відсутність кровної спорідненості між дитиною та її батьком (про особливості застосування законодавства щодо визнання та оспорювання батьківства (див. коментар до ст. 128, ст. 136 СК). Частина 1 коментованої статті була доповнена словами «пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини» Законом України від 23.02.2006 р. № 3497-IV «Про внесення змін до Сімейного кодексу України». Таке доповнення є обґрунтованим, оскільки зі змісту первісної редакції правової норми прямо не вбачалося, у який спосіб жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка та за допомогою якого виду позову це можливо зробити.

2.3 метою захисту інтересів дитини та реалізації її права на батьківство, закон, передбачаючи можливі наслідки задоволення такого позову у вигляді виключення запису про батька, вимагає подання іншою особою (біологічним батьком) заяви про своє батьківство. Тобто основне завдання законодавця в цих правовідносинах – забезпечити дитині наявність батька. У зв’язку з цим, вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Така заява подається до суду особою, яка вважає себе батьком дитини, і суд зобов’язаний перевірити дійсні мотиви подачі такої заяви та встановити батьківство такої особи на підставі належних і допустимих доказів.

3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини. Закон припускає, що мати дитини володіє реальною інформацією про батька, а тому обмежує її в часі у подачі позову про оспорювання батьківства свого чоловіка. Така вимога закону правомірна і спрямована на забезпечення стабільності батьківського правовідношення.

Суди при розгляді даної категорії справ повинні враховувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»