Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

Осуществление супругами права общей совместной собственности
Сімейний адвокат
Скрябін Олексій Миколайович
Скрябін Олексій Миколайович
доктор юридичних наук
Вітаю! У цій статті я Вам розповім про здійснення подружжям права спільної сумісної власності, про майнові права подружжя – Сімейний кодекс та про спільну власність подружжя в Україні. Ознайомившись з матеріалом статті «Здійснення подружжям права спільної сумісної власності» на сайті advokat-dnepropetrovsk.com Ви знайдете відповіді для себе щодо цього питання.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Для права спільної пайової та спільної сумісної власності, як це випливає з ЦК, характерні дві взаємопов’язані обставини:

Для права спільної пайової та спільної сумісної власності, як це випливає з ЦК, характерні дві взаємопов’язані обставини:

  • множинність суб’єктів, чим вона відрізняється від інших видів права власності, що належить єдиному суб’єкту;
  • єдність об’єкта.

Право кожного з співвласників поширюється на весь об’єкт загалом, а не на якусь його частину в натурі.

Зв’язатися з адвокатом

Майнові права подружжя – Сімейний кодекс

Особливістю суб’єктного складу правовідносин спільної власності є множинність її учасників.

У зв’язку з цим правовідносини виникають не лише між власником та невласниками, а й між співвласниками.

Розрізняють зовнішні правовідносини спільної власності (між співвласниками, з одного боку, і невласниками – з іншого) та внутрішні (між самими співвласниками).

Зовнішні правовідносини учасників спільної власності з третіми особами носять абсолютний характер, який проявляється в тому, що співвласники наділені суб’єктивним правом спільної власності, а зобов’язані особи, коло яких не обмежене, зобов’язані утримуватись від порушення права спільної власності.

Особливістю тут є те, що уповноваженою стороною виступає не одна особа, а дещо.

Внутрішні правовідносини спільної власності, тобто правовідносини між самими співвласниками, за структурою є відносними.

Усі співвласники індивідуалізовані.

Разом з тим внутрішні права та обов’язки співвласників по відношенню один до одного обумовлені наявністю самого права спільної власності як “стисненого” права, опосередковують ставлення до речі, “як до своєї” і для їх виникнення не потрібні додаткові юридичні факти.

Тому хоча внутрішні правовідносини спільної власності є структурою відносними правовідносинами, де вони перестають бути правовідносинами власності.

Водночас внутрішні правовідносини між співвласниками можуть мати й зобов’язальний характер — правовідносини, пов’язані з отриманням доходів від загальної речі та несенням витрат на утримання спільної речі.

ГК передбачає, що володіння та користування майном, що знаходиться у спільній частковій власності, здійснюється співвласниками за їх згодою, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Зв’язатися з адвокатом

Спільна власність подружжя в Україні

ЦК передбачає, що розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за спільною угодою всіх співвласників, яка передбачається незалежно від того, ким з учасників вчинено правочин за розпорядженням майном.

Також на сайті advokat-dnepropetrovsk.com сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: аліменти в частці від заробітку, аліменти у твердій грошовій сумі, додаткові витрати на дитину, договір між батьками про сплату аліментів, зменшення та збільшення розміру аліментів (зміна), аліменти на повнолітніх.

У зв’язку з цим більш правильним є твердження, згідно з яким змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право кожного зі співвласників на володіння, користування та розпорядження спільною річчю та обов’язок кожного зі співвласників узгоджувати свою поведінку з володіння, користування та розпорядження спільною річчю з іншими співвласниками, то є кожен зі співвласників, у тому числі і подружжя, при здійсненні права спільної сумісної власності зобов’язані не тільки до пасивної поведінки (не перешкоджати один одному у здійсненні правомочностей прав спільної сумісної власності), але й до активного, змістом якого, як було сказано, є право та обов’язок кожного з подружжя узгоджувати свою поведінку з володіння, користування та розпорядження спільним майном з іншим з подружжя.

Відповідно до СК подружжя має рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Аналогічне становище передбачено у ЦК. Однак ні в СК, ні в ЦК не сказано про порядок здійснення подружжям правочинів з володіння та користування спільним майном.

СК передбачає, що подружжя розпоряджається майном, яке є об’єктом їх права спільної сумісної власності за взаємною згодою.

Аналогічне становище передбачено у ЦК. Звісно ж, подружжя має за взаємною згодою не лише розпоряджатися об’єктом їх права спільної сумісної власності, а й здійснювати право володіння та користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Зв’язатися з адвокатом

Часті питання адвокату

В каком случае супруги могут иметь не равные права при распоряжении общей совместной собственностью?
Сімейний адвокат
Скрябіна Дар'я Сергіївна
Скрябіна Дар'я Сергіївна
кандидат юридичних наук
Якщо стаття «Здійснення подружжям права спільної сумісної власності» була для Вас цікавою і Ви дізналися щось корисне для себе, то ставте лайк цій статті. Переходьте та підписуйтесь на наш ютуб-канал і Ви завжди будете в курсі нововведень законодавства України у сфері сімейного права.
Інформація про нас

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності

Корисні матеріали сайту advokat-dnepropetrovsk.com :

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
В каком случае супруги могут иметь не равные права при распоряжении общей совместной собственностью?
Відповідно до СК подружжя має рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.