Особиста приватна власність подружжя

Сімейний адвокат
Скрябін Олексій Миколайович
Скрябін Олексій Миколайович
доктор юридичних наук
Вітаю! У цій статті я Вам розповім про майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, про індивідуальну власність подружжя, про особисту власність кожного з подружжя, про об’єкти права спільної сумісної власності подружжя, про страхові суми, як окрема приватна власність кожного з подружжя, про правовий режим страхового відшкодування та про роздільну приватну власність кожного з подружжя. Ознайомившись з матеріалом статті «Особиста приватна власність подружжя» на сайті advokat-dnepropetrovsk.com Ви знайдете відповіді для себе щодо цього питання.

Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

  • майно, придбане нею, до шлюбу;
  • майно, придбане нею, їм під час шлюбу, але виходячи з договору дарування чи порядку спадкування;
  • майно, придбане нею, їм під час шлюбу, але коштом, що належать їй, йому особисто.
  1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані шляхом загальних коштів подружжя.
  2. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона отримала за особисті заслуги.

    Суд може визнати за іншим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (господарювання, виховання дітей тощо) сприяв її отриманню.

  3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, їй, що йому належала, а також як відшкодування заподіяної їй, йому моральної шкоди.
  4. Особовою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, отримані нею, їм за обов’язковим чи добровільним особистим страхуванням.
  5. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, придбане нею, ним під час їхнього роздільного проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
  6. Якщо на придбання майна вкладені крім загальних коштів та кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.
  7. Якщо на придбання майна вкладені крім загальних коштів та кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.
Зв’язатися з адвокатом

Індивідуальна власність подружжя

Між подружжям, як було зазначено, виникають як особисті немайнові, а й майнові правовідносини.

Норми сімейного законодавства регулюють відносини подружжя з приводу майна, що належить їм, і відносини за взаємним змістом (аліментні відносини).

При регулюванні відносин подружжя з приводу майна, що належить їм, застосовуються два правових режими майна — законний і договірний.

Правовий режим майна можна охарактеризувати як порядок регулювання, що виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних зобов’язань, що містять особливу спрямованість правового регулювання.

Правовий режим майна подружжя може бути охарактеризований як порядок регулювання майнових відносин подружжя, який виникає внаслідок дій комплексу правових способів (дозволів, заборон, позитивних зобов’язань тощо) та визначає зміст їх майнових прав та обов’язків.

Сімейний Кодекс 2002 р., регулює відносини подружжя з приводу майна, що належить їм, насамперед регулює відносини подружжя з приводу їх роздільної приватної власності, а потім — відносини спільної сумісної власності подружжя.

Такий підхід до регулювання відносин подружжя з приводу майна, що належить їм, певною мірою є нелогічним, бо особливістю прав подружжя на майно в першу чергу є його спільність, а не роздільність.

З іншого боку, ст. 57 Сімейного Кодексу називає роздільну приватну власність подружжя правом приватної власності дружини, чоловіка.

Це найменування неточне, оскільки право особистої власності та право приватної власності є різними правовими категоріями.

Зв’язатися з адвокатом

Особиста власність кожного з подружжя

Нині законодавство України передбачає право приватної власності (ст. 41 Конституції).

Правильніше говорити про роздільну приватну власність та роздільне майно подружжя.

Ст. 57 Сімейного Кодексу не вказує ознаки, які б дали можливість відмежувати роздільну власність від спільної сумісної власності подружжя, а лише перераховує види особистої приватної власності подружжя.

Ст. 57 Сімейного Кодексу містить більш докладний перелік підстав виникнення права особистої приватної власності подружжя (правильніше було б вживати, як було сказано, поняття “право роздільної приватної власності”) та передбачає деякі новели при регулюванні зазначених відносин.

Так, ст. 57 Сімейного Кодексу до особистої приватної власності подружжя відносить не тільки майно, придбане кожним із подружжя до шлюбу або в період шлюбу на підставі договору дарування або в порядку наслідування, а й майно, придбане кожним із подружжя під час шлюбу за кошти, що належали кожному з подружжя. них особисто.

Наприклад, один із подружжя продав отриманий ним у спадок будинок і на ці кошти купив квартиру.

Як було зазначено, в цьому випадку виникає право роздільної приватної власності подружжя, тобто має місце трансформація одного об’єкта роздільної приватної власності подружжя в інший.

Однак оскільки така трансформація відбулася під час шлюбу, то відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного Кодексу тягар доведення відсутності у разі спільності майна подружжя доручається подружжя, який заперечує спільність майна.

Він повинен довести, що спірну річ він придбав коштом, що належить йому особисто.

Зв’язатися з адвокатом

Об’єкти права спільної сумісної власності подружжя

Говорячи про майно, отримане за договором дарування, слід розрізняти, кому подарована річ — одному з подружжя або обом.

Наприклад, речі, подаровані подружжю у зв’язку з їх весіллям, належать подружжю на праві спільної сумісної власності, за винятком речей індивідуального користування кожного з подружжя.

Регулюючи питання про правовий режим речей індивідуального користування кожного з подружжя, ч. 2 ст. 57 Сімейного Кодексу передбачає, що особистою приватною власністю кожного з подружжя є речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані внаслідок загальних коштів подружжя.

Роздільною приватною власністю кожного з подружжя також є премії, нагороди, які обумовлені характером праці та отримані за особисті досягнення.

Водночас абзац 2 ч. 3 ст. 57 Сімейного Кодексу передбачає, що суд може визнати за іншим з подружжя право на частку в цій премії, нагороді, якщо буде встановлено, що завдяки своїми діями (господарюванням, вихованням дітей тощо) сприяв її отриманню.

Роздільною приватною власністю кожного з подружжя є також кошти, отримані кожним з них як відшкодування за втрату (ушкодження речі, що належить дружині, чоловікові), а також як відшкодування завданої кожному з них моральної шкоди.

Однак, вирішуючи питання про правовий режим коштів, отриманих як відшкодування майнової шкоди, за втрату (пошкодження) речі, що належить одному з подружжя, слід враховувати, що відшкодування майнової шкоди в цьому випадку відбувається під час шлюбу.

Тому, виходячи з положення ч. 2 ст. 60 Сімейного Кодексу чоловік, який вимагає, щоб кошти, отримані як відшкодування за заподіяну майнову шкоду, були визнані його роздільною приватною власністю, повинен довести, що шкода була заподіяна речі, яка належала йому на праві окремої приватної власності.

Зв’язатися з адвокатом

Страхові суми, як окрема приватна власність кожного з подружжя

Ч. 5 ст. 57 Сімейного Кодексу передбачає, що окремою приватною власністю кожного з подружжя є страхові суми, отримані дружиною, чоловіком за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням.

Наведене становище викликає деякі заперечення.

Відповідно до Закону України від 7 березня 1996 р. “Про страхування” одним із видів добровільного особистого страхування є страхування життя та страхування від нещасного випадку.

Страхування життя – це вид особистого страхування, що передбачає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожити застрахованої особи до закінчення дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою певного віку.

В умовах договору страхування життя може бути також передбачено обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що трапився із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

Звісно ж, що страхова виплата, отримана застрахованою особою при досягненні ним передбаченого договором віку та (або) у разі дожити застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування, має бути визнана об’єктом спільної сумісної власності подружжя, якщо страхові платежі вносилися шляхом загальних коштів подружжя.

Страхова виплата, отримана застрахованою особою внаслідок нещасного випадку та (або) хвороби, що сталася з ним, є його роздільною приватною власністю незалежно від того, за рахунок яких коштів були внесені страхові платежі. Ця виплата має строго цільовий характер.

При вирішенні питання про правовий режим страхових сум, отриманих за договором майнового страхування, слід виходити з правового режиму застрахованого майна.

Якщо річ належала обом подружжю на праві спільної сумісної власності, то страхове відшкодування, яке підлягає виплаті при настанні страхового випадку, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя з моменту його отримання будь-яким подружжю незалежно від того, на ім’я кого з подружжя оформлено договір страхування.

Якщо ж об’єктом договору майнового страхування є річ, що належить одному з подружжя на праві роздільної приватної власності, то страхове відшкодування, отримане при настанні страхового випадку, належить, як правило, на праві роздільної приватної власності тому з подружжя, якому належала річ, навіть у тому у разі, коли страхові платежі були внесені за рахунок загальних коштів подружжя.

Це пояснюється тим, що відповідно до договору майнового страхування страховик зобов’язаний відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, завданий шкоди (ст. 979 Цивільного Кодексу 2003р.).

Збитки ж у разі настання страхового випадку зазнає, як правило, власник речі.

Інший з подружжя може претендувати на певну частину страхового відшкодування в тому випадку, якщо доведе, що в результаті настання страхового випадку він також завдав збитків.

Цей збиток може бути обумовлений втратою тієї частини страхових платежів, яку він вніс.

Аналогічний стан висловлено в абзаці другому п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України”, де сказано, що загальною сумісною власністю зокрема можуть бути: страхова сума, страхове відшкодування, виплачені за рахунок загальних коштів подружжя.

Проте у вказаній постанові страхові суми, які виплачені або підлягають виплаті при настанні страхового випадку, не розмежовані з об’єктами роздільної приватної власності подружжя.

Зв’язатися з адвокатом

Правовий режим страхового відшкодування

Розрізняють також правовий режим страхового відшкодування, виплаченого у разі настання страхового випадку залежно від правового режиму застрахованого майна.

Однак слід поставити питання про право одного з подружжя на частину страхового відшкодування у разі настання страхового випадку з річчю, яка є об’єктом роздільної приватної власності іншого подружжя у тому випадку, коли страхові платежі були внесені за рахунок загальних коштів подружжя.

При достроковому припиненні дії договору страхування (ст. 28 Закону України “Про страхування”) повернуті страхові платежі є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, якщо вони були внесені за рахунок загальних коштів подружжя.

Також на сайті advokat-dnepropetrovsk.com сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: аліменти в частці від заробітку, аліменти у твердій грошовій сумі, додаткові витрати на дитину, договір між батьками про сплату аліментів, зменшення та збільшення розміру аліментів (зміна), аліменти на повнолітніх.

Роздільна приватна власність кожного з подружжя

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного Кодексу суд може визнати окремою приватною власністю кожного з подружжя майно, набуте дружиною, чоловіком під час їхнього роздільного проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Роздільним майном подружжя слід також визнати приватизовану на ім’я одного з подружжя квартиру.

Ч. 7 ст. 57 Сімейного Кодексу також передбачає, що якщо у придбання майна вкладені крім загальних коштів та кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його окремою приватною власністю.

Положення, передбачене ч. 7 ст. 57 Сімейного Кодексу було раніше сформульовано в абзаці третьому п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України”, який передбачає, що якщо хтось із подружжя зробив вкладення на придбання спільного майна за рахунок майна , яке йому належало до одруження або було ним отримано під час шлюбу в дар у порядку спадкування, придбано за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (зокрема вартість майна до визнання його спільною власністю) повинні бути враховані при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.

Водночас у редакції ч. 7 ст. 57 Сімейного Кодексу допущено певну неточність. Частка у майні може бути особистої приватної власності.

Для права спільної часткової власності характерно, що у праві власності на загальну річ розмір частки, що належить кожному учаснику, визначено (ст. 356 Цивільного Кодексу 2003 р.).

При праві ж спільної сумісної власності розмір частки кожного з учасників у праві власності на загальну річ не визначено (ст. 368 Цивільного Кодексу). Він визначається лише у разі поділу спільної сумісної власності або при виділі з неї частки – це бездольна власність.

Під часткою у праві спільної часткової власності, як це випливає із ч. 1 ст. 356 Цивільного Кодексу слід розуміти частку у праві власності на все спільне майно.

Це частка в праві спільної часткової власності, яка не виділена в натурі, а виражена у вигляді дробу права спільної власності або у відсотковому відношенні.

Тому частка у праві спільної часткової власності може бути особистої приватної власністю суб’єкта.

Учасник спільної часткової власності має право власності на частку у праві власності на спільну річ.

Сама ж частка у майні не може бути правом особистої приватної власності.

Зв’язатися з адвокатом

Часті питання адвокату

Чи коштовності дружини, подаровані їй чоловіком, її особистою приватною власністю?
Чи є нагороди чоловіка його особистою приватною власністю?
Страхове відшкодування - це особиста приватна власність чи спільне сумісне майно подружжя?
Сімейний адвокат
Скрябіна Дар'я Сергіївна
Скрябіна Дар'я Сергіївна
кандидат юридичних наук
Якщо стаття «Особиста приватна власність подружжя» була для Вас цікавою і Ви дізналися щось корисне для себе, то ставте лайк цій статті. Переходьте та підписуйтесь на наш ютуб-канал і Ви завжди будете в курсі нововведень законодавства України у сфері сімейного права.
Інформація про нас

Особиста приватна власність подружжя

Корисні матеріали сайту advokat-dnepropetrovsk.com :

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Чи коштовності дружини, подаровані їй чоловіком, її особистою приватною власністю?
Речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок загальних коштів подружжя, є приватною власністю дружини, чоловіка.
Чи є нагороди чоловіка його особистою приватною власністю?
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона отримала за особисті заслуги.
Суд може визнати за іншим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (господарювання, виховання дітей тощо) сприяв її отриманню.
Страхове відшкодування - це особиста приватна власність чи спільне сумісне майно подружжя?
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, отримані нею, їм за обов'язковим чи добровільним особистим страхуванням.