Об’єкти права спільної сумісної власності
- Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-які речі, крім виключених із цивільного обороту.
- Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя та внесені до сімейного бюджету або внесені на особистий рахунок до банківської (кредитної) установи.
- Якщо одним із подружжя укладено договір на користь сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, отримані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
- Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані під час шлюбу для подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Також на сайті advokat-dnepropetrovsk.com сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: аліменти в частці від заробітку, аліменти у твердій грошовій сумі, додаткові витрати на дитину, договір між батьками про сплату аліментів, зменшення та збільшення розміру аліментів (зміна), аліменти на повнолітніх.
Право спільної сумісної власності подружжя
Право спільної сумісної власності подружжя є різновидом права приватної власності фізичних осіб.
Тому її об’єктами можуть бути будь-які речі, які можуть належати фізичній особі на праві приватної власності.
Вичерпного переліку об’єктів спільної сумісної власності дати неможливо.
Аналогічний стан передбачено ч. 3 ст. 325 Цивільного Кодексу, де сказано, що склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим.
Таке правило передбачено ч. 1 ст. 61 Сімейного Кодексу.
Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком майна, зазначеного у постанові Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. “Про право власності на окремі види майна”.
У додатку № 2 до цієї постанови передбачено перелік видів майна, для яких встановлено спеціальний порядок набуття громадянами права власності.
Не може бути об’єктами права приватної власності об’єкти, зазначені у ч. 2 ст. 5 Закону України від 4 березня 1992 р. “Про приватизацію державного майна” у редакції Закону від 19 лютого 1997 р.
Ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу передбачає, що об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя та внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок до банківської (кредитної) установи.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу доходи кожного з подружжя є об’єктами спільної сумісної власності подружжя з моменту внесення їх до сімейного бюджету.
Виникнення права спільної сумісної власності подружжя
І тут виникнення права спільної сумісної власності подружжя необхідно щоразу волевиявлення однієї з подружжя.
Однак для застосування законного правового режиму регулювання відносин подружжя з приводу їхнього майна не потрібно щоразу волевиявлення кожного з подружжя.
Законний правовий режим, як було зазначено, застосовується у разі, що він змінено шлюбним договором.
Якби утворення майнової спільності залежало від наступних вчинків подружжя-набувача, який побажав або не побажав використовувати нажите майно для загальносімейних цілей, діяло б уже не правило закону, а довільний розсуд кожного з подружжя.
Крім того, дуже важко встановити, чи внесено доходи до сімейного бюджету.
Положення ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу суперечить загальному правилу про поняття та підставу виникнення права спільної сумісної власності подружжя, передбаченому ст. 60 Сімейного Кодексу, який не передбачає дії режиму спільності майна подружжя, залежно від його передачі до бюджету сім’ї.
Положення ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу суперечить правилу ч. 3 ст. 61 Сімейного Кодексу, яка встановлює, що у разі укладання одним із подружжя договору на користь сім’ї гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, отримані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, і в цьому випадку для виникнення права спільної спільної власності на вказане майно не потрібно, щоб воно було внесене до сімейного бюджету.
У год. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу допущено ще одну неточність.
У цій частині передбачено, що доходи, отримані одним із подружжя та внесені на його особистий рахунок до банківської (кредитної) установи, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Внесло внесок у банк, має цей вклад зобов’язальним, відносним правом, оскільки кошти, які внесені вклад, мають не индивидуально-определенными, а родовими ознаками.
Право власності на грошові кошти, внесені на внесок, переходить до банку або іншої кредитної установи.
Подружжю може належати як право спільної сумісної власності на речі, їм можуть спільно належати майнові зобов’язальні права: на внесок, на пай, на внесок у господарському суспільстві.
У зв’язку з цим слід розрізняти поняття “право спільної сумісної власності подружжя” та “загальне майно подружжя”.
Право на вклади як спільну спільну власність подружжя
Цей самий висновок випливає із змісту абзацу другого п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України”, в якому передбачено, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути не лише речі, а й право на вклади в кредитних установах, паенакопления в ЖБК, ДБК, гаражно-будівельних кооперативах, декларація про страхові суми, страхові відшкодування, що були виплачені з допомогою загальних коштів подружжя, грошові суми і майно, що належить подружжю з іншим зобов’язальним правовідносинам.
Крім того, подружжю можуть спільно належати права щодо акцій та інших цінних паперів.
У наведеному положенні постанови Пленуму Верховного Суду є юридична неточність, яка полягає в тому, що право на внесок, право на паенакопіння, право на грошові суми та майно, що належить подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, віднесено до права спільної сумісної власності подружжя.
Насправді у зазначених випадках подружжю спільно належить не право спільної сумісної власності, а майнові зобов’язальні права.
Водночас, як видно з наведеного положення постанови Пленуму Верховного Суду України та із змісту ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу, слід розрізняти право спільної сумісної власності подружжя та спільне майно подружжя.
Однак у чому полягає різниця між цими поняттями, вони чітко не вказують, стверджуючи лише, що поняття “загальне майно подружжя” ширше за поняття “загальна спільна власність подружжя”.
На праві спільної сумісної власності подружжю можуть належати речі, сукупність речей, цінні папери, готівка.
Термін “майно” у цивільному праві вживається у трьох значеннях:
- лише речі, гроші, цінні папери чи сукупність речей;
- як речі, а й майнові зобов’язальні права;
- речі, майнові зобов’язальні права та майнові обов’язки, наприклад, спадкове майно.
Однак вони самі собі суперечать, тому що одночасно зазначається, що внесок, внесений за рахунок загальних заощаджень одним із подружжя в ощадкасу на своє ім’я, є спільним майном подружжя.
Особі, яка зробила внесок у кредитну установу, як було зазначено, належить не право власності на вклад, а зобов’язальне право.
Під загальним майном подружжя розуміються як речі, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності, а й інші майнові правничий та майнові зобов’язання.
З наведеною точкою зору не можна погодитись. Поняття нажитого майна не включає борги.
У ст. 73 Сімейного Кодексу сказано про накладення стягнення на майно подружжя. На борги накладати стягнення не можна.
Борги можуть обтяжувати загальне майно подружжя, але не включаються до його складу.
Включення до складу спільного майна подружжя їх боргів призводить до висновку, що будь-який борг, що виникає в період шлюбу, є загальним боргом подружжя, що суперечить положенням ст. 73 Сімейного Кодексу, яка розрізняє загальні та особисті борги подружжя.
У подружжя можуть бути загальні борги, але ці борги виникають у результаті угод, вчинених обома подружжям, або одним із подружжя за наявності презумпції згоди іншого з подружжя, або у випадках, передбачених законом, наприклад, при прямо вираженій згоді іншого з подружжя (ч. 3 ст.65 Сімейного Кодексу).
У подружжя можуть виникнути загальні борги та за наявності інших юридичних фактів, але не тому, що ці особи є подружжям (наприклад борги, пов’язані зі змістом загального майна, борги, що випливають із спільного заподіяння шкоди, з безпідставного збагачення).
Тому найбільш правильною є думка, згідно з якою до складу спільного майна подружжя входять речі, гроші, цінні папери, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності та нажиті в період шлюбу, а також зобов’язальні майнові права, що виникли в період шлюбу, які не пов’язані з особистістю одного з подружжя.
Коли майно стає спільним
Сукупність елементів юридичного складу, який буде необхідний виникнення спільності майна подружжя, визначає і початковий момент виникнення спільного майна подружжя.
Враховуючи, що до складу спільного майна подружжя входить не лише право власності, а й зобов’язальні права, можливі три вирішення цього пиНавряд чи можна погодитися з третьою точкою зору, передбаченою ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу.тання:
- майно стає загальним, коли воно було зароблено, тобто коли на нього виникло право в одного з подружжя у період шлюбу;
- коли майно одержано;
- коли майно внесено одним із подружжя до будинку, до сім’ї.
Навряд чи можна погодитися з третьою точкою зору, передбаченою ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу.
Якщо дотримуватися цієї думки, то виникнення спільності майна подружжя необхідно щоразу волевиявлення однієї з подружжя, що відповідає вимогам закону.
При застосуванні законного режиму регулювання відносин подружжя щодо їхнього майна подружжя при вступі в шлюб висловлюють свою волю, керуючись при придбанні майна відповідними нормами закону.
Крім того, доходи можуть взагалі не приноситися до сім’ї, а зараховуватися на рахунок одного з подружжя у кредитній установі.
У цьому випадку доходи слід було б віднести до роздільного майна подружжя.
Важко також погодитися з думкою, відповідно до якої спільність майна подружжя виникає з отримання його одним із подружжя.
Така думка суперечить сама собі, оскільки пропонується одночасно вважати, що у складі спільного майна подружжя входить як право власності, а й зобов’язальні права.
Цілком правильно пов’язувати правовий режим майна подружжя з моментом виникнення права особи на отримання авторської винагороди, а не з моменту фактичного отримання зазначених сум.
Бувають випадки, коли право на майно виникає в період шлюбу, а виходить подружжям після його припинення.
Визнання такого майна загальним не суперечить сімейному законодавству, за яким у власність подружжя переходить майно, нажите ними під час шлюбу.
Право отримання зарплати, авторського гонорару має лише сам працівник чи автор твори. У зв’язку з цим положення, згідно з яким спільність майна подружжя виникає з моменту, коли в одного або подружжя виникло право на це майно, не можна вважати правильним.
Момент виникнення права спільної сумісної власності подружжя та момент виникнення спільного майна подружжя важко відрізнити.
Необхідно розрізняти внутрішні майнові відносини між подружжям та його зовнішній прояв.
Право на отримання вкладу, внесеного в кредитну установу на ім’я одного з подружжя, або право на повернення паю в кооператив має тільки той чоловік, на ім’я якого внесено вклад, пай.
Проте внесок, пай, внесені під час шлюбу, визнаються законодавством та судовою практикою спільним майном подружжя.
Звісно ж, слід розрізняти момент виникнення спільного майна подружжя та момент виникнення права спільної сумісної власності подружжя.
Загальне майно подружжя виникає з моменту, коли в одного з подружжя виникло право на це майно, за умови, якщо це право виникло під час шлюбу внаслідок праці одного або обох подружжя, якщо подружжя вели спільне господарство. Право ж спільної сумісної власності подружжя виникає з отримання цього майна хоча б однією з подружжя.
Так, наприклад, якщо в одного з подружжя виникло право на отримання зарплати під час шлюбу, але зарплату було отримано після розлучення, ця зарплата має бути визнана спільним майном подружжя.
Водночас слід врахувати, що ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу, як було зазначено, передбачає, що заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя, стають об’єктом права спільної сумісної власності подружжя з моменту внесення їх до сімейного бюджету.
Це становище, як зазначалось, суперечить загальному правилу понятті і підставі виникнення права спільної сумісної власності подружжя, передбаченому ст. 60 Сімейного Кодексу, а також за змістом ч. 3 ст. 61 Сімейного Кодексу.
Крім того, дуже важко встановити, чи внесено доходи до сімейного бюджету.
Поділ майна спільної сумісної власності
Интересным для определения момента возникновения общего имущества супругов является постановление Президиума Харьковского областного суда по иску Н. Маркеловой к В. Маркелову о расторжении брака и разделе имущества, в том числе автомобиля “Запорожец” и вклада в Сберегательном банке.
Возражая против иска, ответчик утверждал, что вклад в Сберегательном банке и деньги, уплаченные за автомобиль, образовались за счет авторского вознаграждения, полученного им хотя и в период брака, но за изобретение, созданное до вступления в брак.
Так как изобретение было сделано до брака, то и право на получение вознаграждения возникло до брака.
Тому, незважаючи на те, що авторська винагорода отримана в період шлюбу, все майно, придбане за рахунок цих грошей, має вважатися окремим майном.
Справа розглядалася судом неодноразово.
Президія Харківського обласного суду вважала обґрунтованим протест Голови Верховного Суду України, оскільки майно, що належить кожному з подружжя до одруження, є роздільним майном кожного з подружжя.
Тому Президія Харківського обласного суду вказала, що суду необхідно було перевірити, коли саме у встановленому законом порядку за відповідачем визнано право на отримання авторської винагороди: до або у період шлюбу.
Якщо буде встановлено, що авторське свідоцтво було видано відповідачу до шлюбу, то отриману ним у період авторську винагороду не можна визнати спільним майном подружжя.
Суд абсолютно правильно пов’язав правовий режим майна подружжя, а не право власності подружжя, з моменту виникнення права на отримання авторської винагороди, а не з моменту її отримання.
Таким чином, слід розрізняти момент виникнення спільного майна подружжя та момент виникнення права спільної сумісної власності подружжя.
Загальне майно подружжя виникає з моменту, коли в одного з подружжя виникло право на це майно, за умови, що це право виникло в період шлюбу внаслідок праці одного або обох подружжя, якщо подружжя проживало однією сім’єю.
Право ж спільної сумісної власності подружжя має вважатися з моменту отримання цього майна хоча б одним із подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного Кодексу у разі укладення договору одним із подружжя на користь сім’ї гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, отриманий за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності.
У цьому ч. 3 ст. 61 Сімейного Кодексу не вимагає, як було зазначено, щоб майно, отримане за таким договором, було внесене до сімейного бюджету, достатньо, щоб воно було отримане одним із подружжя.
При укладанні договору одним із подружжя на користь сім’ї застосовується загальне правило ст. 128 Цивільного Кодексу 1963 (ч. 1 ст. 334 Цивільного Кодексу 2003), згідно з яким право власності у набувача виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
При укладанні договору одним із подружжя ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу встановлюють презумпцію згоди іншого подружжя.
Тому якщо ця презумпція не спростована, права та обов’язки за договором, укладеним одним із подружжя, набувають обоє.
Одним із об’єктів права спільної сумісної власності подружжя є речі для професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), якщо вони придбані під час шлюбу (ч. 4 ст. 61 Сімейного Кодексу).
Встановлюючи положення, відповідно до якого речі для професійних занять кожного з подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані під час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закон виходить з того, що ці речі, як правило, мають значну цінність і що віднесення їх до роздільного майна подружжя могло б суттєво порушити права іншого подружжя.
І тут є юридичний склад, необхідний виникнення спільності майна подружжя (див. коментар до ст. 60 Сімейного Кодексу). Водночас закон враховує і інтереси того з подружжя, предметом для професійних занять якого вони є, встановлюючи, що у разі поділу спільного спільного майна подружжя суд може присудити ці речі тому з подружжя, у користуванні якого вони перебували, з покладанням на нього обов’язки компенсувати іншому з подружжя їхня частина грошима.
Часті питання адвокату
Корисні матеріали сайту advokat-dnepropetrovsk.com :
