Визначення місця проживання дитини

Сімейний адвокат
Скрябін Олексій Миколайович
Скрябін Олексій Миколайович
доктор юридичних наук
Вітаю! У цій статті я Вам розповім про право батьків на визначення місця проживання дитини, про право на вибір місця проживання, про місце проживання дитини, про суперечку між батьками щодо місця проживання дитини, про інтереси дитини щодо місця проживання, про те з ким залишаються діти під час розлучення. Ознайомившись з матеріалом статті «Визначення місця проживання дитини» на сайті advokat-dnepropetrovsk.com Ви знайдете відповіді для себе щодо цього питання.

Право батьків на визначення місця проживання дитини

  1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
  2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною угодою батьків і самої дитини.
  3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Місце проживання – це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає переважно постійно або тимчасово.

Зв’язатися з адвокатом

Право на вибір місця проживання

Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання.

Однак визначення місця проживання дітей має свою специфіку, тому що діти, як правило, через свою психічну та фізичну незрілість, фактичну неможливість проживати самостійно потребують проживання разом зі своїми батьками або особами, які їх замінюють.

Сімейне законодавство встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини.

Здебільшого положення Сімейного Кодексу збігаються з положеннями Цивільного Кодексу, який закріплює місце проживання фізичної особи.

Відповідно до Сімейного Кодексу місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається її батьками.

Найчастіше діти цього віку проживають з батьками (усиновлювачами, опікунами) або з одним із них.

Проте з тих чи інших причин за згодою батьків їх місцем проживання може бути місце проживання бабусі та дідуся, тітки, інших родичів.

Крім того, як зазначається за положеннями норм сімейного законодавства, місцем проживання особи, яка не досягла 10-річного віку, може бути також місце знаходження навчального закладу або закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає (наприклад, якщо батьки відмовилися від дитини).

Зв’язатися з адвокатом

Сімейний Кодекс про місце проживання дитини

Сімейний Кодекс встановлює, що місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною угодою батьків та самої дитини.

Однак необхідно зазначити, що детальніше це питання також врегульоване у Цивільному Кодексі. Тут зазначається, що місцем проживання фізичної особи віком від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Наприклад, опікуна або місце знаходження навчального закладу або закладу охорони здоров’я тощо, у якому воно проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою дитини та батьків (усиновлювачів, опікуна). Також місцем проживання дитини може бути організація, яка виконує щодо її функції опікуна.

У разі виникнення спору місце проживання фізичної особи віком від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом.

Сімейний Кодекс вступає у певну суперечність з аналогічною нормою Цивільного Кодексу.

Так, Цивільний Кодекс закріплює положення, що фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає місце проживання, крім випадків, передбачених у законі. Це нова норма у вітчизняному законодавстві.

Причому наслідки її запровадження важко реально оцінити.

На наш погляд, таке закріплення свободи вибору місця проживання 14-річними особами може сприяти збільшенню кількості втеч з дому, такої зміни місця проживання.

У 14 років у підлітка, як правило, настає перехідний вік, відбувається формування особистості, свого “я”, у результаті досить часто відбуваються конфлікти між батьками та дітьми.

Закріпивши законодавчо можливість вільного вибору місця проживання дітьми у цьому віці, суспільство ризикує відзначити збільшення кількості випадків відходу дітей з дому на підставі зміни місця проживання.

Тому було б доцільно законодавчо закріпити перелік тих випадків, коли особа, яка досягла 14-річного віку, могла б вільно обирати місце проживання (наприклад, у разі укладання шлюбу, народження дитини, знаходження навчального закладу в іншій місцевості тощо).

Більш правильним є положення, яким закріплюється свобода вибору місця проживання 14-річною дитиною лише в тому випадку, коли батьки проживають окремо.

У цьому випадку дитина може сама вибрати, з ким із батьків вона проживатиме.

Зв’язатися з адвокатом

Суперечка між батьками щодо місця проживання дитини

Якщо мати й батько, які проживають окремо, не дійшли згоди про те, з ким із них проживатиме малолітня дитина, суперечка між ними може вирішуватися судом.

При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прив’язаність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають важливе значення.

Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою завадити розвитку дитини.

Якщо суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, то на вимогу бабусі, діда чи інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може ухвалити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, та передачу її на піклування органу опіки та піклування.

Як зазначалося вище, обсяг правий і обов’язків батьків залежить від цього, проживають вони з дитиною чи ні.

Якщо батьки проживають окремо, питання про те, з ким із них проживатиме дитина, визначається угодою між ними.

Якщо ж батьки не можуть дійти згоди, питання про те, з ким проживатиме малолітня дитина, вирішується судом.

При цьому суд може проводити обстеження умов життя кожного з батьків.

Зв’язатися з адвокатом

Інтереси дитини щодо місця проживання

Як правило, вирішення спору між батьками щодо проживання дітей становить певну складність, оскільки велике значення тут мають не матеріальні обставини, а почуття та емоції батьків та дітей.

Тому неможливо винести рішення чисто механічно, враховуючи лише розміри житла та заробітну плату батьків. Насамперед приймаються стосунки, що складаються між кожним з батьків з дитиною, прихильність дитини до кожного з батьків, братів і сестер, дідуся і бабусі, якщо вони проживають з одним із батьків. Велике значення надається особистим та моральним якостям кожного з батьків. Під особистими якостями розуміються насамперед якості, як вихователів: освіта, стан фізичного та психічного здоров’я.

Важливу роль відіграє вік дитини. Малолітня дитина, як правило, більше потребує материнської турботи. Передача батькові дитини, яка вигодовується грудним молоком, неможлива. Однак це не означає, що суд зобов’язаний вирішити спору тільки на користь матері. Мати та батько мають рівні права на проживання з дитиною та її виховання і суд при розгляді спору повинен виходити саме з цього становища.

Також на сайті advokat-dnepropetrovsk.com сімейного адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича для Вас можуть бути корисними наступні матеріали: аліменти в частці від заробітку, аліменти у твердій грошовій сумі, додаткові витрати на дитину, договір між батьками про сплату аліментів, зменшення та збільшення розміру аліментів (зміна), аліменти на повнолітніх.

Як правило, до обставин, що мають істотне значення, потрібно відносити умови, які кожен із батьків може створити для виховання та розвитку дитини. Матеріальний рівень є визначальним. Кожна дитина має право на отримання утримання другого батька. Істотною є кількість часу, яку кожен із батьків може приділити дитині, що найчастіше зумовлено професією, місцем та режимом роботи. Не останню роль відіграють і житлові умови, наприклад, можливість надання дитині окремої кімнати для занять.

Зв’язатися з адвокатом

З ким залишаються діти під час розлучення

Вирішальним чинником може бути сімейне становище батьків. Зокрема, доцільніше передати дитину тому з батьків, з ким проживає бабуся, яка зможе забезпечити нагляд за малолітньою дитиною. На відміну від того з батьків, який буде змушений помістити дитину до дитячого закладу. Якщо один із батьків створив нову сім’ю і стосунки з нею у дитини складаються неприязні, то поміщення дитини на таку сім’ю небажане.

Моральними якостями, які можуть вплинути на рішення суду, є:

  • зловживання спиртними напоями;
  • наркотичними засобами;
  • зайняття забороненими видами діяльності (проституцією, звідництвом, жебрацтвом тощо);
  • притягнення батька до судової чи адміністративної відповідальності;
  • нехтування своїми батьківськими обов’язками;
  • вчинення щодо дитини дій, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав тощо.

У таких випадках, як закріплює ч. 2 ст. 161 Сімейного Кодексу, суд не може передати дитину такому батькові. При цьому не повинні братися до уваги такі обставини, як залишення одним із батьків сім’ї або подружня зрада, оскільки це стосунки між подружжям, які не мають безпосереднього впливу на дитину.

Після ретельного аналізу всіх перелічених обставин суд вирішує питання передачі дитини одному з батьків. При цьому другий із батьків зберігає практично всі свої правомочності щодо дитини.

Якщо ж, незважаючи на вищевикладені обставини, суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, то на вимогу бабусі, дідуся, повнолітніх братів, сестер та інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути переданий комусь із них. При цьому визначальним моментом у такій ситуації має бути наявність спорідненості між дитиною та особою, якій вона передається, а також наявність вимоги (а не просто згоди) цього родича про передачу їй дитину. Винесення судом рішення про передачу дитини не батькам, а іншим родичам не впливає на обсяг батьківських прав та не звільняє батьків від обов’язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 Сімейного Кодексу).

Якщо в результаті розгляду спору про місце проживання малолітньої дитини суд приходить до висновку, що дитина не може бути передана жодному з батьків, ні іншим родичам, то на вимогу органу опіки та піклування вона може ухвалити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, та передачі його на опіку органу опіки та піклування. Така передача дитини органу опіки та піклування не впливає на обсяг батьківських прав та не звільняє батьків від обов’язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 Сімейного Кодексу).

Зв’язатися з адвокатом

Часті питання адвокату

З якого віку дитина може вирішувати, з ким із батьків, які проживають окремо, їй жити?
Кому з батьків суд не передасть дитину на проживання?
У якому разі суд може ухвалити рішення не передавати дитині ні батькові, ні матері?
Сімейний адвокат
Скрябіна Дар'я Сергіївна
Скрябіна Дар'я Сергіївна
кандидат юридичних наук
Якщо стаття «Визначення місця проживання дитини» була для Вас цікавою і Ви дізналися щось корисне для себе, то ставте лайк цій статті. Переходьте та підписуйтесь на наш ютуб-канал і Ви завжди будете в курсі нововведень законодавства України у сфері сімейного права.
Інформація про нас

Визначення місця проживання дитини

Корисні матеріали сайту advokat-dnepropetrovsk.com :

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
З якого віку дитина може вирішувати, з ким із батьків, які проживають окремо, їй жити?
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Кому з батьків суд не передасть дитину на проживання?
Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою завадити розвитку дитини.
У якому разі суд може ухвалити рішення не передавати дитині ні батькові, ні матері?
Якщо суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, то на вимогу бабки, діда, повнолітніх братів, сестер та інших родичів, залучених до участі у справі, дитину може бути передано комусь із них.