Порядок спілкування з дитиною через суд

Розгляд судами справ про здійснення батьківських прав батьком, який проживає окремо від дитини

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо вона ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, інший з батьків має право звернутися до суду позовом про усунення цих перешкод.
2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні або систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця її проживання тощо), місце та час їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають важливе значення.
   

   В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може зумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

3. За заявою заінтересованої сторони суд може призупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з нею.
5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

Ст. 141 СК закріплює рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини. Тому спільно проживає батько немає права перешкоджати іншому батькові здійснювати батьківські права, якщо його спілкування з дитиною не завдає шкоди фізичному і психічному здоров’ю, моральному розвитку дитини. Він також зобов’язаний виконувати рішення органу опіки та піклування про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від нього.

У тому випадку, якщо спільно проживаючий батько знаходить, що здійснення окремим батькам батьківських прав суперечить інтересам дитини, він не може самостійно приймати рішення про недопущення його до дитини. У такій ситуації спільно проживаючий батько повинен звернутися до суду з вимогою щодо зміни порядку участі іншого з батьків у вихованні дитини.

СК передбачає підстави та порядок судового вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від нього. Так, підставою є перешкоджання батьком, з яким проживає дитина, спілкуванню та вихованню дитини батьком, який проживає окремо. Підставою може бути також недотримання рішення органу опіки та піклування про участь у вихованні дитини тим з батьків, хто проживає окремо, у разі, якщо таке рішення мало місце і не дотримується сторонами.

Ч. 2 ст. 159 СК встановлює завдання суду, який має визначити способи та форму участі одного з батьків у вихованні дитини. Безумовно, з специфіки процесу виховання, суд неспроможна повністю охарактеризувати його. Тому він визначає лише основні, найбільш суттєві моменти процесу виховання, які вказуються в цій статті — періодичні або систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання окремого батька, місце та час їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають важливе значення.

Позовна заява про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

При виникненні спору між батьками щодо питань, що розглядаються, суд має право призупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. Більше того, у своєму рішенні про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від нього, суд може використати рішення органу опіки та піклування, а може інакше врегулювати цю суперечку. При цьому внаслідок набуття такого судового рішення чинності рішення органу опіки та піклування з аналогічних питань автоматично має припиняти свою дію.

Ч. 4 ст. 159 СК передбачає санкцію, одна загроза застосування якої має змусити батька, який проживає спільно з дитиною, серйозно замислитися про наслідки своєї поведінки. Так, зазначена норма закріплює, що у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з нею. Характеризуючи цю норму, слід зазначити, що вона сформульована недостатньо чітко. Так, у ній не визначається, які дії (або бездіяльності) слід вважати ухиленням від виконання рішення суду. На наш погляд, чіткішим і правильнішим було б вказівку на злісне невиконання рішення суду (а не ухилення від виконання рішення суду) як підставу для передачі дитини на постійне проживання тому з батьків, хто проживає окремо.

Ч. 5 ст. 159 СК встановлює наслідки невиконання рішення суду, які чомусь (виходячи із змісту цієї норми) можуть наступити лише для батька, який проживає разом із дитиною. Адже рішення суду може порушуватися й іншим батьком (котрий проживає окремо). Тому більш правильним у разі було б встановити однакову відповідальність за невиконання рішення суду обох батьків. Така відповідальність може виражатися у відшкодуванні як матеріальної, і моральної шкоди. Ця шкода має відшкодовуватися тим із батьків, хто порушив рішення суду, іншому з батьків.

Часті питання адвокату