З якого часу присуджуються аліменти на дитину
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо отримання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв’язку з ухиленням останнього від сплати. У цьому випадку суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше ніж за три роки.
Право дитини на отримання утримання від батьків
Суб’єктивне право на отримання утримання від своїх батьків у дитини виникає з моменту її народження, тому що суб’єктивні права та обов’язки між дітьми та батьками виникають з моменту народження дитини. Якщо один із батьків не виконує своїх обов’язків за утриманням дитини добровільно, то до неї може бути пред’явлений позов про стягнення аліментів. Причому особа, яка має право на отримання аліментів, може вимагати виплати аліментів по суду незалежно від строку, що минув з моменту виникнення права на отримання змісту, і незалежно від причин, з яких раніше воно не зверталося до суду, оскільки це правовідносини є таким, що триває.
Суд зобов’язаний розглянути законну вимогу про стягнення аліментів та задовольнити її.
Таким чином, звернення до суду зацікавленої особи з позовом про стягнення аліментів жодними термінами не обмежене, тому воно може звернутися до суду з позовом у будь-який час незалежно від того, коли відповідач почав ухилятися від виконання свого обов’язку щодо утримання дитини.
Законодавець, який встановив правило, що міститься у ч. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу, про те, що аліменти на неповнолітню дитину присуджуються з дня подання позову до суду, виходить із припущення про те, що оскільки уповноважена особа не зверталася до суду з позовом, необхідні кошти виплачувались добровільно або відповідно до договору, укладеного між батьками про сплату аліментів.
Встановлення такого правила в законі обумовлено насамперед самою природою аліментних зобов’язань, цільовим призначенням яких є забезпечення нормальних умов життя дитини (особи, що аліментується). Тому закон передбачає стягнення аліментів лише на майбутнє.
Однак із цього загального правила стаття 191 Сімейного Кодексу встановлює виняток. Якщо суд встановить, що до звернення з позовом позивач вживав заходів для отримання аліментів з відповідача, але не міг отримати їх через ухилення відповідача від сплати, аліменти можуть бути присуджені за минулий час.
Ухиляння від сплати аліментів
Під ухиленням від сплати аліментів відповідачем слід розуміти винну протиправну поведінку зобов’язаної особи, тобто свідоме невиконання ним своїх обов’язків у той час, коли позивач звертався до нього безпосередньо або через суд із вимогою про сплату необхідних на утримання дитини грошових сум. Наприклад, відповідач з метою ухилення від сплати аліментів змінює своє місце проживання та позивач змушений здійснювати його розшук чи самостійно, чи через органи поліції. У цьому випадку з урахуванням обставин справи суд може стягнути аліменти за минулий час, але не більше ніж за 3 роки. Цей термін є преклюзивним, тобто припиняє декларація про отримання будь-яких сум поза зазначеного у законі терміну.
Присудження аліментів за минулий час
Ч. 2 ст. 191 Сімейного Кодексу встановлює максимальний термін, протягом якого можуть бути присуджено аліменти за минулий час і, очевидно, що необов’язково завжди їх стягувати за 3 роки, що передують зверненню позивача до суду. Їхнє присудження можливе і за менший термін (залежно від конкретних обставин справи), наприклад, за рік, що передує пред’явленню позову.
Присудження аліментів за минулий час це право суду, а не його обов’язок. Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, може не лише присудити аліменти за минулий час, що передує пред’явленню позову (не більше трьох років), а й відмовити у їхньому присудженні за минулий час.
Відповідно до норм Цивільного процесуального Кодексу, рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов’язковому негайному виконанню.
У Цивільному процесуальному Кодексі з метою забезпечення дітей відповідними засобами встановлено правило про те, що в позовах про стягнення аліментів суддя за необхідності (до вирішення справи по суті) має право ухвалити ухвалу про те, хто з батьків і в якому розмірі повинен тимчасово надавати кошти на утримання дітей.
Розмір цих аліментів може бути визначений як у пайовому відношенні до заробітку (доходу), пенсії, стипендії, так і у твердій грошовій сумі за наявності підстав, передбачених у ст. 185 Сімейного Кодексу.
Ухвала судді підлягає негайному виконанню.
